Світлана Репіна про фулбрайтівський досвід

Світлана Репіна
Стипендіатка Fulbright Graduate Student Program 2013-2015
Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ
Економіка | Mагістерська програма з економіки
State University of New York, Binghamton, NY

ПЕРЕБУВАННЯ У США ДАЛО МЕНІ ЗМОГУ СТАТИ БІЛЬШ ВПЕВНЕНОЮ В СОБІ, КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ, ЧОГО Я ХОЧУ ДОСЯГТИ У МАЙБУТНЬОМУ, ТА ПОЗНАЙОМИТИСЯ З ЧУДОВИМИ ЛЮДЬМИ, ЧИЮ ДРУЖБУ Я ДУЖЕ ЦІНУЮ

Підсумовуючи мої перші два семестри навчання в американському університеті, мені хотілося б зосередитися на тих речах, які мене найбільше здивували та запам’яталися.

Насамперед, навчатися в Америці виявилося легше, ніж я очікувала. Звичайно ж, для того, щоб звикнути до нової системи та наздогнати ту частину матеріалу, котру американські студенти вже вивчали, потрібні були час та зусилля. Але в цілому адаптація до американського університету пройшла доволі швидко та безболісно з низки причин. По-перше, американські професори дуже доступні і готові відповідати на питання та пояснювати незрозумілі моменти не лише під час лекцій, а й під час щотижневих офісних годин. Окрім того,  у більшості викладачів є асистенти, котрі також можуть допомогти з виконанням домашніх робіт чи підготовкою до іспитів. Враховуючи, що ці асистенти також є студентами (хоча і докторської програми), спілкування з ними зазвичай відбувається на досить неформальному, дружньому рівні. По-друге, в Америці я мала порівняно багато вільного часу. На відміну від України, де на пари треба було ходити 5-6 днів на тиждень, в американському університеті я мала по 3-4 вихідних на тиждень. Це правда, що частка матеріалу, який відводиться на самостійне опрацювання, в американських вишах більша, але в цілому недоспаних ночей на американській магістратурі було набагато менше, ніж на українському бакалавраті. По-третє, позитивну роль відіграв і той факт, що США – ЦЕ, НАПЕВНО,НАЙКРАЩА КРАЇНА ДЛЯ ТОГО, ЩОБ БУТИ МІЖНАРОДНИМ СТУДЕНТОМ. Тут нікого не здивує ні твій акцент, ні походження, а кожен університет має розвинену інфраструктуру, створену спеціально для студентів з інших країн. Насамкінець, я дуже вдячна рідній Могилянці, чотири роки навчання в якій дали вільну академічну англійську, чітке розуміння того, що таке кредити й вибіркові курси, та вміння оформлювати статті в APA стилі. Такі речі дуже полегшували моє американське студентське життя. Таким чином, за 9 місяців в Америці я на власному досвіді переконалася, що незважаючи на те, що американські виші лідирують у міжнародних рейтингах, а українські до цих рейтингів не завжди навіть потрапляють, випускники українських університетів можуть цілком успішно навчатися за океаном.

Попри те, що основною метою моєї поїздки до США було саме навчання, найцінніше, що я здобула під час перебування в Америці, – це не вміння будувати економічні моделі та прогнози, а досвід проживання у цій країні та можливість відчути на собі те, як проходять будні звичайних американців.

Продовжувати освіту в Америці стало моєю ціллю приблизно на 2-3 курсі університету. При цьому навчатися у США мені хотілося не лише тому, що ця країна є лідером у сфері вищої освіти, а й тому, що мені було справді цікаво зрозуміти, які цінності та принципи американського суспільства роблять США супердержавою, котра здатна настільки впливати на решту країн світу. Саме тому моєю мрією було не просто приїхати до США туристкою, а зануритися на певний час у культуру американського суспільства. І я дуже вдячна Програмі імені Фулбрайта за можливість реалізувати цю мрію.

Якби мені потрібно було охарактеризувати США одним словом, то я б обрала diversity (розмаїття). До приїзду в США я усвідомлювала, що їду до третьої за розміром країни світу, яка є домівкою для представників усіх можливих національностей. Однак лише потрапивши сюди, я зрозуміла, наскільки різноманітною є ця країна. Це стосується і ландшафту та кліматичних умов (цієї зими мені за кілька годин вдалося переміститися з рідного Бінгемтона з його майже 20 градусами морозу до сонячного Техасу, де термометр наближався до позначки 20 градусів тепла), і політичних та економічних поглядів (тут мені не раз доводилося чути запеклі суперечки щодо необхідності заборони продажу зброї чи доцільності підвищення мінімальної заробітної плати), і етнічної та культурної приналежності населення (більшість американців, яких я зустрічала, мають змішане походження, і це не заважає їм водночас пишатися своїми предками та вважати себе американцями). Попри таке розмаїття, певні речі єднають жителів віддалених один від одного штатів. До таких речей я б віднесла почуття певної гордості за свою країну, свідченням чого є американські прапори, якими прикрашають свої будинки окремі жителі всіх штатів, у яких мені випала нагода побувати. Ще однією типово американською рисою є працелюбність. Стереотип про американців-трудоголіків виправдав себе на всі сто відсотків: у США нікого не здивуєш тим, що працюєш у кількох місцях одночасно, встаєш на роботу о 5 ранку і починаєш працювати в 15-16 років.

Водночас потрапивши у США, починаєш розуміти, що образ процвітаючого американського суспільства є дещо гіперболізованим. Справді, США мають найбільший обсяг ВВП (хоча тут на п’яти їм наступає Китай) та значну військову могутність (хоча останнім часом вони значно менше її використовують), але більшість молодих американців, з якими я спілкувалася, переймаються складною ситуацією на ринку праці та великою сумою боргу за навчання, яка зазвичай становить не один десяток тисяч доларів (у такі моменти я розумію, наскільки мені пощастило, адже стипендія покриває витрати і на моє навчання, і на проживання). Іншою проблемою, яку часто обговорювали і на заняттях, і на телебаченні, є зростаюча нерівність в американському суспільстві: частка доходів найбагатшого 1% населення упродовж останніх років стрімко зростає, тоді як частка доходів решти населення і розмір середнього класу зменшується. Рівень соціальної мобільності у США також демонструє тенденцію до зниження, тому мені неодноразово доводилося чути занепокоєння щодо того, що за таких умов американська мрія так і залишиться мрією для абсолютної більшості теперішніх жителів США. Проживання у США допомогло мені побачити не лише недоліки українського суспільства, а й позитивні речі, на які я раніше не звертала увагу. Наприклад, я ніколи б не подумала, що буду справді сумувати за київським метро, котре ходить частіше, ніж автобуси у Бінгемтоні, та виглядає чистішим, ніж метро у Нью-Йорку.

Я можу сказати, що рік, проведений у США, був найяскравішим у моєму житті. Ті моменти, коли мені вдалося особисто потиснути руку Бараку Обамі (він приїжджав до мого університету з візитом), прогулятися Центральним Парком Нью-Йорка та приміряти справжні ковбойські чоботи у Техасі, назавжди лишаться у моїй пам’яті.

Перебування у США дало мені змогу стати більш впевненою у собі, краще зрозуміти, чого я хочу досягти у майбутньому, та познайомитися з чудовими людьми, чию дружбу я дуже ціную. Я з нетерпінням чекаю на той час, коли повернуся додому і зможу використати здобуті знання та досвід для розбудови нової успішної України.

 

Оригінал статті: http://www.fulbright.org.ua/uk/news/235/Repina.html

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s