Програма «Студії живої історії» відкриває набір учасників на 2017 рік

Сьогодні в Україні спостерігаємо демонтаж минулого без належного осмислення того, як і ким конструюється уявлення про нього. Вчорашні події вже стали історією, і щодня формуються нові міфи. Доречно замислитися, чи вміємо ми піддавати сумнівам те, що вважаємо правдою? Чи намагаємося зрозуміти різні версії правди та почути історії інших людей?

Через неформальну освіту, шляхом відкритого діалогу, партнерства та формування активної мережі людей, які працюють з публічною історією, ми прагнемо підвищити рівень порозуміння в українському суспільстві, стимулювати культуру критичного осмислення себе й власного минулого, сформувати чутливість до історії з багатьма перспективами.

Ми працюємо над:

1) розвитком культури критичного мислення щодо історичних подій та конструктів;

2) формуванням чутливості до мультиперспективної історії та сприянням діалогу як ефективному інструментові взаємодії та порозуміння;

3) розвитком особистої і колективної відповідальності за дослідження історії з різних перспектив;

4) поширенням альтернативних форматів роботи з історією;

5) розвитком публічної історії в Україні.

Неформальна освітня програма «Студії живої історії» протягом року підтримує своїх учасників та учасниць у розробці і реалізації ними ідей довгострокових ініціатив, спрямованих на роботу з актуальними історичними питаннями, які потребують суспільного обговорення і критичного осмислення.

Програма передбачає та забезпечує три навчальні семінари, етап польових досліджень, менторський супровід, експертні консультації та можливості мобільностей для обміну досвідом.

Структура програми у 2017 році

Перший етап – відкритий набір учасників по всій території України та 2 вступні (на вибір) тематичні семінари для відібраних 50 учасників – Студії ідей. Використовуючи міждисциплінарний підхід та послуговуючись інструментарієм неформальної освіти, учасники Cтудій ідей опрацьовуватимуть актуальні історичні теми та розроблятимуть власні ініціативи, які б спонукали до порозуміння в суспільстві та стимулювали дослідження усної, родинної, локальної чи глобальної історії.

Теми Студій ідей:

«Радянське минуле України: забути не можна пам’ятати» (Сєвєродонецьк, 18–25 березня 2017 року)

Коли припинила існувати “радянська Україна” та що трапилося з її громадянами? Сьогодні спостерігаємо спроби демонтувати залишки “радянського” в публічному просторі, що в українських реаліях часто перетворюється в нищення. Зникають безслідно мозаїки, які творили українські радянські митці, пам’ятники радянської доби, зразки монументального мистецтва, як-от барельєфи Українського дому в Києві. Усуваючи з публічного простору пам’ятки минулого, суспільство позбавляє себе можливості дослідити, деконструювати радянський міф і краще зрозуміти попередню епоху.

Водночас, наявний сценарій поводження з радянською спащиною – не єдиний з можливих. Запрошуємо до роботи з цією темою через рефлексію про моделі, що існують, і розробку альтернативних планів дій.

Чому Сєвєродонецьк? Це місто є “музеєм” радянського минулого просто неба. Разом з нинішнім національним наративом це минуле творить цікавий симбіоз. Пропонуємо дослідити на практиці, як воно впливає на сучасних жителів Сєвєродонецька, і на прикладі цього міста поміркувати, якою може бути культурна політика пам’яті щодо радянського минулого й українського теперішнього.

«Поліетнічна ідентичність України: сила чи слабкість?» (Червоноград, 25 березня–1 квітня 2017 року)

Які народи мешкали й мешкають на території України і чого вони прагнуть? Яка пам’ять лишилась від тих, хто жив 100 років тому, і що залишиться від нас, нинішніх? Чи є етнічна строкатість України силою, чи навпаки – слабкістю?

Українці, росіяни, поляки, євреї, кримські татари, греки, німці, болгари, роми, угорці, румуни, гагаузи, серби, чехи, грузини, вірмени, азербайджанці та багато інших народів вважають територію України рідною землею. Чи рівною мірою представлене, зокрема в публічному просторі наших міст, таке етнічне різноманіття?

Не випадково ми обрали місцем проведенням Студій ідей Червоноград. Колишній Христинопіль, заснований Казимиром Потоцьким і 1951 року переданий УРСР, центр вугільної промисловості на крайньому заході України зберігає пам’ять про різні етноси й історичні епохи. Але яким це місто є тепер? Спробуємо дослідити, наскільки мультиперспективною є політика пам’яті в Україні на прикладі міста Червоноград.

Другий етап – Студії-практикум (Бердичів, 1–9 травня 2017 року). Це об’єднаний тижневий навчальний курс, спрямований на розвиток ініціатив учасників двох перших етапів програми. В його рамках учасники зможуть отримати практичний досвід для реалізації власних ідей та якісної роботи з історичними матеріалами. Студії-практикум включатимуть майстер-класи з проектного менеджменту, методології роботи з історією: документування, роботи в архівах, методів збору усних свідчень, інтерв’ювання тощо.

Студії-практикум відбуватимуться за активної взаємодії з містом. Це місто – центральноукраїнський Бердичів, де поєдналися етнічно строката історія та радянська спадщина. Як і чимало українських міст у ХХ столітті, Бердичів змінив своє обличчя, проте сліди минулого ще можна відшукати. Тут уже немає галасливих єврейських базарів і кварталів, але є будинки та бруківка, які щось та й пам’ятають. Розговорити й почути їх зможуть не всі. Пропонуємо учасникам деталізувати свої ініціативи в цьому місті.

Третій етап – безпосередня реалізація ініціатив учасниками та учасницями «Студій живої історії» із супроводом індивідуальних менторів. Між першим та четвертим етапами програми учасникам буде надана можливість мобільності, під час якої вони зможуть відвідати одні одних з метою обміну досвідом та підтримки локальних ініціатив або пройти стажування. Також учасники матимуть змогу отримати консультації експертів.

Четвертий етап – підсумкові Студії досвіду (Київ, 29 листопада 3 грудня 2017 року), під час яких учасники презентуватимуть результати своєї роботи та розроблятимуть бачення подальшої діяльності.

Як ми працюємо:

Формат «Студій живої історії» спирається на засади неформальної освіти й освіти дорослих. Це означає, що в програмі не передбачено академічних лекцій, натомість ми ефективно використаємо потенціал групи для опрацювання тем і питань в рамках конкретних Студій. Програма є платформою для спільного та взаємного навчання й переосмислення, і кожен учасник та учасниця самостійно несуть відповідальність за свій навчальний процес і його результати.

В рамках програми учасники реалізують ініціативи, які є інструментами дослідження історії альтернативними шляхами, розвитку діалогу в локальних громадах, втілення змін на місцях. Ми мотивуємо учасників до розробки довгострокових ініціатив, які триватимуть і розвиватимуться навіть після завершення програмного року.

Наша цільова аудиторія – це люди з усіх регіонів України, вмотивовані працювати з історією та налаштовані на побудову мережі, яка працює над поглибленням порозуміння в українському суспільстві. Нам не важливі освіта чи професійний досвід учасників, як і їхні оцінки з історії. Ми шукаємо людей, що цікавляться публічною історією, мають чітку мотивацію до змін та готові невеликими, але конкретними діями сприяти пошуку порозуміння в суспільстві.

Як взяти участь у «Студіях живої історії»

  • Обрати одну з двох тем Студій ідей.
  • Заповнити онлайн-заявку до 25  лютого 2017 року включно.
  • Дочекатися відповіді журі до 2 березня 2017 року. Журі поінформує всіх заявників про результати відбору. Якщо до 3 березня ви не отримаєте жодної відповіді, пишіть на vasyl.kulevchuk@live-history.org.

Аплікантам та апліканткам, обраним для участі в програмі, організатори забезпечують проживання та харчування протягом усіх етапів програми, а також відшкодовують 50% від вартості квитків до місця проведення Студій за умови узгодження з координаторами їхньої вартості. Організаційний внесок за участь у програмі становить 300 грн.

Відбір відбуватиметься в два етапи. Перший етап – аналіз анкет та створення рейтингу. Другий етап – онлайн-інтерв’ю з тими заявниками, які отримають високий бал рейтингу анкети.

За якими критеріями ми відбираємо учасників

  1. Учасники вмотивовані працювати з довгостроковими ініціативами та інвестувати в програму свій час та ресурси.
  2. Інтерес до роботи з публічною історією.
  3. Учасники мають конкретні зацікавлення актуальними історичними тематиками, які перегукуються з потребами суспільства.
  4. Відкритість до методів неформального навчання і розуміння його принципів.
  5. Учасники з різних сфер діяльності: дослідники, науковці, вчителі, викладачі, активісти, митці, культурні менеджери, студенти, журналісти, вільні художники.
  6. Зацікавлені і ресурсні (мають час, життєвий простір, мотивацію) в побудові мережі, яка розвиватиме історичну неформальну освіту та працюватиме над утіленням цілей програми в реальність.
  7. Група збалансована регіонально та гендерно. Ми зацікавленні в учасниках і учасницях з різних регіонів України та представниках різних гендерних ролей.

 

Програму «Студії живої історії» реалізує ГО «Інша Освіта» в партнерстві зі Спілкою MitOst e.V. та за дружньої фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша в рамках проекту «Діалог заради змін».

 

Із запитаннями звертайтеся до координації програми:

Каріна Фурса karina.fursa@live-history.org

Тарас Грицюк taras.grytsiuk@live-history.org

Василь Кулевчук vasyl.kulevchuk@live-history.org

Джерело: http://insha-osvita.org/news/live-history-workshop

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s